війна

Маріупольський напрямок. Яка перспектива боїв за Пікузи (КАРТА)

Мій текст, опублікований на Depo.ua.

Маріупольський напрямок – традиційно дуже гарячий. Не дивлячись на те, що за словами прес-офіцера сектору “Маріуполь” Сергія Жмурка кількість обстрілів зі сторони бойовиків зменшується і за останню добу було зафіксовано 19 випадків, в цілому ситуація не покращується. І перспективи до покращення немає – це швидше своєрідне “затишшя”, якщо його можна таким назвати, після ескалації тижневої давності, коли під Водяним і Пікузами відбувся бій між нашими “морпіхами” та бойовиками. В результаті ескалації загинуло троє наших бійців та вісім бойовиків за першу добу. Згодом кількість загиблих бойовиків збільшилася ще на десять.

Варто нагадати, що з 20-го березня протягом трьох днів велися активні бойові дії, в яких терористи обстрілювали наші позиції під Водяним з “Градів”, 122-мм і 152-мм артилерії, 120-мм і 82-мм мінометів, стрілецької зброї, гранатометів. ЗСУ вели вогонь у відповідь в напрямку Пікузів, де стояли терористи. Бій точився за позиції бойовиків, які були обладнані на грунтовій дорозі між нашим Водяним і Пікузами, трошки віддалені від окупованого населеного пункту. Ці позиції морпіхам вдалося зайняти, втім спроба закріпитися виявилася невдалою. Бойовики за допомогою артилерії та танка відтіснили ЗСУ. Ключову роль зіграло те, що в нашого танка, який прикривав морпіхів, закінчився боєкомплект.

Після цього терористи характерно обстрілювали наші позиції під Широкиним, Лебединським, Талаківкою, Красногорівкою. ЗСУ вели вогонь у відповідь. Бойовики розповідали про обстріли їхніх позицій у Саханці і “прильоти” по Пікузам.

Куратор “Інформаційного спротиву” Дмитро Тимчук розповідав, що окупанти на Маріупольському напрямку застосовують найширший спектр свого штатного озброєння, включаючи 122-м ствольну артилерію, 120-мм і 82-мм міномети, БМП-2, танки, зенітні установки і станкові гранатомети обох видів, крім автоматичної стрілецької зброї. У першій лінії біля противника були помічені “Рапіри”- 100-мм протитанкові гармати. Протягом минулих вихідних противник на цьому напрямку силами 2-х батарей 122-мм гармат-гаубиць типу Д-30 обстрілював ділянки під Водяним, Гнутовим і Широкиним, окремі снаряди лягали вздовж траси Маріуполь – Тельманове. З південно-західної околиці Саханки вів вогонь танк окупантів, а також були помічені маневри БМП-2 з району Пікузів.

На сьогоднішній ранок відомо про обстріли “морпіхів” у Широкиному із зенітної установки ЗУ-23-2, а по Водяному гатили з кулеметів. Зрання триває бій з використанням стрілецької зброї в районі Широкиного.

Війна повертається до традиційного позиційного характеру, коли ворог намагається нанести якомога більше втрат ЗСУ, використовуючи артилерію. Із настанням стабільного тепла і появою “зеленки” тут активізуються штурмові групи ворога і снайпери. На Примор’ї практично не лишилося сірої зони. Між тим самим Водяним і Пікузами всього 2 кілометри, а до позицій ворога на висоті “Дєрзкая” (або “Дєрзкій” від назви кургану) і того менше – наші хлопці стоять приблизно за 100 метрів від ворожих опорників.

Сьогодні можна говорити, що епіцентр бойових дій перемістився ближче до Авдіївки і Горлівки, а також під Попасну, втім помітна тенденція, що бойовики намагаються у власних засобах ЗМІ, а також за підтримкою російських журналістів, створити враження гуманітарної катастрофи калібру української Авдіївки у Пікузах. Досить частими є сюжетипро розбите село, де “нема” позицій терористів, а живуть виключно кілька мирних людей, по яких ведуть вогонь “злі укропи”. Звичайно, про те, що з позицій на околицях села бойовики гатять по Водяному жодного слова у подібних сюжетах немає. А перебита електрика, яку вже полагодили після боїв тижневої давності, у цьому лише на руку терористам. Варто нагадати, що село за Мінськом-1 має бути під українським прапором, але наприкінці 2015-го року бойовики його захопили і досі утримують.

Говорити про перспективу нашого наступу у цьому районі сьогодні дуже важко. Остання невдала спроба відбити позиції ворога показала, що масштабної операції не буде чи то через “мінські домовленості”, чи з іншої причини. Наступ можливий лише з використанням тактики “повзучого наступу” або дрібних кроків, коли під прикриттям артилерії піхота швидко висувається на позиції ворога і вступає в бій. Якщо їх вдається захопити, то стоїть завдання закріпитися, а артилерія криє ворожі тили. Втім, за три роки війни ворог досить міцно окопався навіть у кам’янистому степу, обладнав вогневі позиції і не цурається використовувати реактивну артилерію після мінімального просування наших хлопців, що дуже ускладнює наступ. Для успішної операції доведеться застосувати суттєві сили, танки та важку техніку. І бій за Пікузи можливий, якщо одночасно ЗСУ влаштують наступ у районі Широкиного в напрямку Саханки-Ужівки чи Безіменного, а також до окупованого Верхньошироківського (колишній Октябрь) з метою розтягнути оборону ворога. Проте, таку операцію необхідно ретельно планувати і наразі вона навряд чи є реальною.

Якщо говорити про “повзучий наступ”, то сьогодні реалізувати його досить важко, але, цілком можливо, що пріоритетом може бути висота “Дєрзкая”, яка є ключовою на лінії оборони бойовиків Азов (колишнє Дзержинське) – Саханка.

Втім, швидше за все, війна на Маріупольському напрямку найближчим часом носитиме виключно позиційний характер із постійними обстрілами, просуванням і локальними боями штурмових груп та снайперів.

Advertisements

Залишити відповідь

Заповніть поля нижче або авторизуйтесь клікнувши по іконці

Лого WordPress.com

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис WordPress.com. Log Out / Змінити )

Twitter picture

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис Twitter. Log Out / Змінити )

Facebook photo

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис Facebook. Log Out / Змінити )

Google+ photo

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис Google+. Log Out / Змінити )

З’єднання з %s