Україна

Україна-2017. Про що свідчить знак Кіссінджера і Савченко

Рішення Дорогомиловського суду Москви про визнання Майдану і зміни влади в Україні у 2014 році держпереворотом, план екс-держсекретаря США Кіссінджера про примирення Росії та США і невтручання Трампа у кримське питання. Далі – активізація аналітичних матеріалів у західних ЗМІ, зокрема в National Interest (видавцем є уродженець Росії, американський політолог Саймс) про “злив” України заради примирення з Путіним. Окрім цього, початок прихованої передвиборчої кампанії “Народного Фронту” відповідним роликом, нова громадська платформа Савченко “РУНА”, перемоги мутних партій, які привели своїх людей у керівництво тергромад на Сході, як “Розумна сила”, випади русинів на Закарпатті з автономією і погрозами про донецько-луганський сценарій, подібні посили до Івано-Франківщини. Також роздмухування інформації про компромат Онищенка на Порошенка і “мирна ширма” Путіна на прес-конференції щодо України… Лише зібравши кілька ось таких моментів, котрі лежать на поверхні, вже можна побачити, що на 2017 рік щось готується – новий виклик нашій державності.

І нехай більшість із цих речей можна відразу відкинути, не вважаючи їх загрозами, як то миротворчий план 93-річного Кіссінджера, чи випади русинів на Закарпатті, де у процесі зав’язані медведчуківці, але не мати плану Б сьогодні в цих умовах буде неправильним. Ми не знаємо всіх процесів у глобальній політиці. Ми можемо навіть в чомусь бути спокійні, враховуючи затвердження проекту бюджету Пентагону на 2017 рік, в якому є $350 млн військової допомоги для України, а також прийняття Конгресом закону H. R. 5094 “Про підтримку стабільності та демократії в Україні” ще восени. І санкції проти Росії ЄС продовжив на півроку. Схоже, зливати Україну ніхто не збирається. Хоча, американські рішення прийняті ще за Обами, тому можливість маневру таки присутня. Трамп не так давно заявив, що більшість рішень Обами будуть переглянуті після його інавгурації, 20 січня 2017-го.

Що буде далі? Враховуючи народження нових політсил і їх активну піар-кампанію, ба навіть прихований старт передвиборчої кампанії “Народного Фронту”, і постійний піар “опозиціонерів” екс-регіоналів та Юлі, можна говорити, що дострокові парламентські вибори, яких раніше хотіли всі окрім “БПП” і того самого “НФ”, не такі вже й нереальні. Враховуючи безперспективний мінський процес, відсутність дорожньої карти з імплементації угод, боротьба на цьому фронті розгорнеться з новою силою. І боротьба ця точитиметься для початку за вибори на окупованому Донбасі. Росія та бойовики наполягають на виборах, до участі у яких не будуть допущені українські партії та вимушені переселенці. Відбуватися вони мають з непідконтрольним Україні кордоном, а також амністією. Київ стоїть на своєму – повне припинення вогню для початку, чого ніяк не виходить досягти. Наша армія контратакувала на Світлодарській дузі, зайнявши нові позиції, а також займає ключові висоти поблизу Докучаєвська. Все це має посилити нашу позицію на майбутніх переговорах “нормандської четвірки”.

Проте, існує думка, що Росія на фоні дипломатичного діалогу із США по Сирії і коаліції проти ІДІЛ, спробує знайти точки дотику і по Україні. А попереду ще вибори в Німеччині на Франції…2017 рік по суті буде, можливо, в чомусь вирішальним. Розхитування ситуації продовжиться. Всередині України гратимуть на дострокові вибори, а паралельно обговорюватиметься ситуація із Донбасом. І питання тут для Росії безпрограшне. Запустивши вибори на Донбасі за своїм сценарієм, вони легалізують бойовиків, що призведе в підсумку до ще більшого невдоволення владою України і дострокових парламентських та президентських виборів. Якщо вдасться досягти успіху з достроковими виборами саме в Україні, то зміна влади, цілком можливо, призведе в подальшому до все тієї ж легітимізації окупованого Донбасу і повернення його до складу України – економічна і політично-суспільна реінтеграція регіону. Єдине, що можна сказати – рік буде важким, але ми переможемо. Бо на кожну таку провокацію в нас є власна відповідь, якщо ми будемо стійкими. Влада так само має розуміти, що лише стійка позиція у питанні Донбасу, а також поступове просування вперед нашої армії, змусить ворога відступати. Чи є бодай якийсь шанс вирішити питання дипломатією? Чомусь здається, що навряд чи.

Advertisements

Залишити відповідь

Заповніть поля нижче або авторизуйтесь клікнувши по іконці

Лого WordPress.com

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис WordPress.com. Log Out / Змінити )

Twitter picture

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис Twitter. Log Out / Змінити )

Facebook photo

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис Facebook. Log Out / Змінити )

Google+ photo

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис Google+. Log Out / Змінити )

З’єднання з %s