Освіта

Онлайн-освіта. Коли українці почнуть здобувати дипломи, сидячи вдома

Джерело авторського тексту: “Деловая Столица”

Підходи до освіти в Україні традиційно є предметом запеклих дискусій. Науковці, нардепи, експерти та звичайні українці активно обговорюють освітні моделі та підходи. Серед найбільш обговорюваних тем -12-річна школа та університетська автономія. Однак в нещодавно ухваленому у першому читанні законі про освіту є не менш цікавий пункт -дистанційна освіта.

“Дистанційна форма здобуття освіти передбачає повне або переважне оволодіння освітньою програмою в інтерактивному режимі з використанням засобів інформаційно-комунікаційних технологій та електронних освітніх ресурсів, віддалених від здобувача освіти”, – йдеться у документі.

Однак чи є сьогодні в Україні можливість навчатись віддалено і чи тотожні дистанційній освіті навчання на онлайн-курсах, які сьогодні активно популяризуються в країні?

Як працює дистанційна освіта

Дуже часто люди плутають дистанційну освіту із заочною. Однак якщо ви навчаєтесь заочно, то відвідуєте вуз кілька разів на рік і займаєтесь самоосвітою. У разі дистанційного навчання ви постійно спілкуватиметесь із викладачами – за допомогою телефону, скайпу та інших інтернет ресурсів.

На сьогодні чимало вітчизняних “вишів” мають Центри дистанційної освіти. Серед них -КПІ, “Львівська Політехніка”, Київський національний економічний університет. Обрати для дистанційного навчання можна різні спеціальності – від правознавства до інформатики.

До прикладу, центр дистанційного навчання діє при Івано-Франківському національному технічному університеті нафти і газу. Формат – семестровий. Впродовж семестру вивчається 6-8 дисциплін, завершується він складанням заліків та іспитів -дистанційно або безпосередньо в університеті. Терміни навчання різні. Наприклад, 4 роки – на основі повної загальної середньої освіти для отримання рівня бакалавра, 2 роки – на основі освітньо-кваліфікаційного рівня молодшого спеціаліста для отримання рівня бакалавр або 1 рік – на основі незакінченої вищої освіти для студентів 4 курсів ВНЗ для отримання рівня спеціаліст/магістр.

Дистанційна освіта дає можливість отримати диплом державного зразка.

Як працюють онлайн-курси

Онлайн-курси менш тривалі за часом (5-9 тижнів), а по їхньому завершенні слухач може отримати сертифікат. Сьогодні цей вид освіти набирає все більшої популярності: за останні п’ять років число людей, які по всьому світу вчаться онлайн, досягло 35 млн. Понад 570 різних університетів, не враховуючи окремих освітніх платформ, вже взяли участь в розробці онлайн-курсів.

Спершу подібні проекти придумували для студентів. Сьогодні основна аудиторія освітніх онлайн-платформ – фахівці від 25 до 40 років, що вже мають мінімум один диплом.

Запис на курси не вимагає надзусиль. Достатньо інтернету, комп’ютера та бажання. Процес виглядає наступним чином: у будь-який зручний час слухач слухає відеолекцію викладача, після чого виконує тестові завдання. Наприкінці курсу лекцій можна здати іспит і отримати сертифікат про завершення курсів.

В Україні онлайн-освіта лише входить в моду. Навчатись на онлайн-курсах можна завдяки платформам Prometheus, Smartme.university. На жаль, українські вузи поки що не поспішають створювати онлайн-курси, тоді як на Заході 90% таких програм створено “топовими” університетами (Стенфорд, Гарвард, Принстон, Йель, Оксфорд, Кембрідж тощо). Втім, на українських освітніх платформах можна знайти курси, що викладають співробітники КНУ ім. Тараса Шевченка, ХНУ ім. Каразіна чи “Могилянки”.

Платформу Prometheus запустив у 2014-му році випускник КНУ ім. Шевченка Іван Примаченко. Сьогодні тут можна знайти курси з програмування, історії, менеджменту тощо. Платформа Smartme.university пропонує курси для навчання програмістів.
“Головною метою для нас було створення безкоштовних курсів”, – розповідає Іван Примаченко про Prometheus. За його словами, на платформі вже є до 300 тисяч зареєстрованих користувачів, з них близько 10% вже отримали сертифікати про успішне завершення курсів.

“Нашими партнерами, наприклад, є КПІ, КНУ ім. Шевченка, “Могилянка”.Чимало інших організацій, скажімо, Міністерство економіки та комерційні компанії”, – каже Примаченко. За його словами, викладачі зацікавлені працювати навіть на волонтерських засадах: “Наприклад, Олексій Геращенко читає курс фінансового менеджменту. В університеті у нього досить вузька аудиторія. На нашій же платформі на три його курси підписалося вже десь 40 тисяч людей”.

Примаченко відзначає, що Prometheus було задумано саме як майданчик, на якому безкоштовно можна здобути знання. “Впевнений, що курси б купувалися, ринок готовий. Але ми маємо на меті запровадити змішану систему освіти в Україні. Щоб “виші” і школи брали наші курси і навчали людей у змішаному форматі. Для цього все має бути безкоштовним”, – відзначає Примаченко. ЛНУ ім. Франка, “Львівська політехніка”, Український католицький університет вже використовують у процесі навчання можливості платформи.

Що ж стосується створення онлайн-курсів окремими українськими університетами, то це питання наразі не на часі. Викладач соціології КНУ ім. Тараса Шевченка Марина Соболевська зауважує, що і без онлайн-курсів значна частина студентів навчається за індивідуальними планами і графіками, тож постійно спілкується із викладачами за допомогою електронної пошти.

Іван Примаченко вважає, що вузам створювати власні платформи невигідно – процес тривалий, витрати великі, а через бюрократичні перепони навряд чи аудиторія таких курсів буде широкою.

Чи допоможуть онлайн-курси отримати хорошу роботу

Західні і навіть російські університети широко використовують онлайн-систему освіти. Так, наприклад, в МГУ є власна платформа онлайн-освіти. Однак на відміну від українських курсів за навчання в Оксфорді чи Гарварді, хай навіть через інтернет, треба платити.

Скажімо, щоб отримати професійний сертифікат за спеціальністю Strategic Decision and Risk Management у Стенфорді необхідно пройти два обов’язкових курси та обрати чотири з 13-ти довільних. Навчання складається із відеолекцій, матеріалів, літератури, які надсилаються поштою, та завдань. Наприкінці кожного курсу – іспит. Ціни за курси різні, а повністю навчання за спеціальністю може коштувати понад $3000. Сертифікат можна отримати як за проходження одного курсу (триває 1-3 місяці) так і за комплексне навчання (понад рік).  Сертифікати, отримані на таких курсах, зазвичай є вагомим фактором при прийомі на роботу.

Програміст Сергій Шкуренко з Вінниці пройшов курси з програмування Python та HTML від університету Мічігана. Отриманий сертифікат допоміг йому влаштуватись на роботу до шведської компанії. “Навчання було досить складним переважно через мовний бар’єр. Курси англійською. Підтягував мову паралельно із вивченням матеріалів”, – розповідає Шкуренко. Він проходив курси на платформі Coursera. Навчання тривало понад рік. Курсита сертифікат обійшлися йому у $700. Сьогодні Шкуренко заробляє понад $2000 на місяць. Спершу він намагався влаштуватись на роботу до української компанії, однак вітчизняні працедавці більшу увагу звертають на досвід роботи, а не рівень освіти. “На Заході ж дипломи та сертифікати ніби перепустка”, – відзначає Шкуренко.

Coursera – це проект в сфері масової онлайн-освіти, заснований професорами інформатики Стенфордського університету Ендрю Іном і Дафною Колер в 2012 році. На ній можна знайти різні курси від гуманітарних наук і мистецтва, до математики, біології, фізики, програмування та гейм-дизайну. Сотні спеціалізацій від університетів і шкіл із 29-ти країн (США, Японія, Канада Китай, Росія, Бельгія, Ізраїль). Прослухати курси можна безкоштовно, однак за іспити та отримання сертифікату про проходження курсу доведеться заплатити. Наприклад, у $79 обійдеться курс із програмування мовою Python від Мічіганського університету. А спеціалізація з Python, яка складається з п’яти курсів від цього університету, коштуватиме вже $415. Зробивши проплату, людина отримує доступ до форуму, де спілкується не тільки зі слухачами курсів, але і з викладачами, а також потрібну літературу.

Чи зможе дистанційна освіта та онлайн-курси замінити стаціонарне навчання

Дистанційна освіта в певній мірі є своєрідним замінником стаціонарної. Студент має змогу комунікувати з викладачем завдяки засобам зв’язку, отримує доступ до лекцій та літератури, “виш” складає навчальну програму, а студент отримує диплом. Онлайн-курси начебто дають ті ж можливості. Проте, повноцінно замінити стаціонарну освіту онлайн-освіта навряд чи зможе. Професор соціології Принстонського університету Мігель Сетено зауважує: “Стаціонарна освіта дає можливість комунікації очі в очі – сприйняття слухачем матеріалів, а також мотивуюча сторона питання набагато краща. Спілкування відбувається в реальному часі. Онлайн-освіта популярна серед людей, що працюють і не мають часу на студентське життя”.

Втім, у українців навчання на онлайн-курсах викликає ще кілька запитань. Насамперед, йдеться про фінансовий бік. Заплатити кілька сотень доларів за сертифікат, який потім може і не знадобитись, дозволить собі далеко не кожен. Ще один момент – мовний бар’єр. На Coursera та edX матеріали переважно англійською мовою, інколи із китайськими субтитрами. Тож без хорошої англійської повноцінно навчатись буде вкрай складно.

Однак зростання аудиторій українських онлайн-платформ свідчить про те, що мешканці нашої країни прагнуть розвиватись і навчатись. А значить, онлайн-освіта ставатиме все більш затребуваною.

Advertisements

Залишити відповідь

Заповніть поля нижче або авторизуйтесь клікнувши по іконці

Лого WordPress.com

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис WordPress.com. Log Out / Змінити )

Twitter picture

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис Twitter. Log Out / Змінити )

Facebook photo

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис Facebook. Log Out / Змінити )

Google+ photo

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис Google+. Log Out / Змінити )

З’єднання з %s