Всячина · Україна

Соціологія, ідіоти та необхідність розумних, платних ЗМІ в Україні

Текст проплачено “ногою Кремля”

Навіщо Україні сьогодні нові ЗМІ? Розумні, незаангажовані – відповідь на це питання складна і проста одночасно. Фундаментом виступає українське суспільство, а ілюстрацією – соціологія.

Останнє опитування соціологічної групи “Рейтинг” на замовлення Міжнародного республіканського інституту відкриває всім нам очі на динаміку цивільно-політичних поглядів українців.

Якщо подивитися на звіт з результатами даного опитування, то в голові крутиться досить неприємне слово – жопа. Одне поважне видання “Деловая столица” написало гідний матеріал з влучним заголовком “Равнодушные и недовольные. Что делать с нацией “идиотов”? І це не “ватне” видання, а авторитетне в Україні.

Як на мене, єдина помилка заголовку, що слово “ідіоти” взяте у лапки. Ще до Майдану мені дуже подобалося твердження однієї розумної людини, соціолога, медійщика, що населення України на 95% складене з ідіотів. Він постійно працює з населенням. Він знає, як легко маніпулювати думкою цього населення, використовуючи інструменти преси, популізму і різні форми контролю. І за останні роки особисто простежив за особливостями використання певних інструментів у контролі над плебсом. При цьому слово ідіот тут вживається не тільки у зневажливій до розумових здібностей цього плебсу формі, а й від давньогрецького ἰδιώτης – окрема людина, недосвідчена людина. У стародавній Греції ідіотом (за даними Вікіпедії) називали громадянина поліса, який живе у відриві від суспільного життя, не бере участі в загальних зборах громадян поліса та інших формах державного і громадського демократичного урядування.

У відношенні до українців близьким є саме “грецький” термін “ідіот”.

Чому українців можна вважати такими на прикладі дослідження групи “Рейтинг”?

Варто поглянути лише на кілька графіків, щоб зрозуміти природу нашої глобальної проблеми. А вона глобальна, на кілька десятків років, повірте.

Так от, почнемо із самого простого. Українці вічно всім незадоволені. Це показує графік, на якому видно, що більшість населення завжди вважає, що країна рухається неправильним шляхом. Так було і до Майдану, коли ми рухалися у бік “Митного союзу” з коливаннями Януковича у бік ЄС і назад до Росії. Так є і сьогодні, коли ми ніби йдемо у Європу. Покращення спостерігалося лише під час Майдану – дивіться на криву.

%d0%ba%d1%80%d0%b8%d0%b2%d0%b0%d1%8f-1

 

Песимістичні настрої першого графіка виливаються в інші. Наприклад, відношення до президента, прем’єра, ВР.

%d0%ba%d1%80%d0%b8%d0%b2%d0%b0%d1%8f-3

%d0%ba%d1%80%d0%b8%d0%b2%d0%b0%d1%8f-4

%d0%ba%d1%80%d0%b8%d0%b2%d0%b0%d1%8f-5В цілому ж до політиків ставлення ось таке.

%d0%ba%d1%80%d0%b8%d0%b2%d0%b0%d1%8f-6

 

Окрім цього, більшість українців вважають себе бідними, ситуацію в Україні поганою, і подальшу бачать лише у негативному світлі.

%d0%ba%d1%80%d0%b8%d0%b2%d0%b0%d1%8f-9

%d0%ba%d1%80%d0%b8%d0%b2%d0%b0%d1%8f-8%d0%ba%d1%80%d0%b8%d0%b2%d0%b0%d1%8f-7

%d0%ba%d1%80%d0%b8%d0%b2%d0%b0%d1%8f-10

При цьому відсоток молоді, яка збирається голосувати на наступних виборах, досить невеликий.

%d0%ba%d1%80%d0%b8%d0%b2%d0%b0%d1%8f-11

 

Ну, а про партії, які б здобули більшість голосів на наступних виборах і говорити не хочеться – це клініка, якийсь рух по колу.

%d0%ba%d1%80%d0%b8%d0%b2%d0%b0%d1%8f-12Парадокс у тому, що однією з пріоритетних реформ називають оновлення влади. І ось тут логіка взагалі відсутня – голосування за більшість із вищенаведених партій ніяким чином не стикується із оновленням влади.

%d0%ba%d1%80%d0%b8%d0%b2%d0%b0%d1%8f-15

Ну, а головні проблеми України люди бачать у війні, корупції, безробітті та ін., зокрема і в некомпетентності влади.

%d0%ba%d1%80%d0%b8%d0%b2%d0%b0%d1%8f-13

А такими для себе особисто – корупція та некомпетентність влади менш значимі, ніж контроль за ростом цін, війна, безробіття, соціальний захист бідних, падіння курсу гривні…Хоча корупція в держорганах та некомпетентність влади взагалі тягнуть за собою все інше. Але…

%d0%ba%d1%80%d0%b8%d0%b2%d0%b0%d1%8f-14

Окрема складова – любов до Митного союзу з Росією і Білорусією на Сході України навіть попри війну.

%d0%ba%d1%80%d0%b8%d0%b2%d0%b0%d1%8f-16

При цьому більшість українців тепло відносяться до таких країн.

%d0%ba%d1%80%d0%b8%d0%b2%d0%b0%d1%8f-2

Також хочеться відзначити знання людей про рівень корупції.

%d0%ba%d1%80%d0%b8%d0%b2%d0%b0%d1%8f-17-%d0%ba%d0%be%d1%80%d1%83%d0%bf%d1%86%d1%96%d1%8f

Особливо, слід звернути увагу (другий графік) на те, що більшість інформації про корупцію люди дізнаються зі ЗМІ.

%d0%ba%d1%80%d0%b8%d0%b2%d0%b0%d1%8f-18-%d0%b7%d0%bc%d1%96-%d0%ba%d0%be%d1%80%d1%83%d0%bf%d1%86%d1%96%d1%8f

Журналісти взагалі мають великий вплив на людей, суспільство та його розвиток. Щодо української журналістики в мене враження виключно негативні. Професія у певній мірі дискредитована. Наша журналістика загрузла у великій кількості проблем, перераховувати які буде дуже довго. Але однією з найбільш важливих, як на мене, є відсутність просвітницької функції у більшості видань.

Ключовою причиною проблем ЗМІ є відсутність ринку, через що більшість видань – збиткові, існують на гроші інвестора, як футбольні клуби. За цими факторами підтягуються й усі інші, а результатом стає контент.

Виправити ситуацію колись може створення в Україні платних, незалежних інтернет-ЗМІ, які матимуть інтерес “нагодувати” читача якісним контентом від сильних авторів, науковими публікаціями, щоб заробляти гроші, за прикладом Republic, безкоштовного Aeon, який втім існує завдяки благодійним внескам, поважних західних видань, на зразок Washington Post, які правда левову частку прибутків отримують від власних друкованих видань, а не сайтів. ЗМІ, які даватимуть українцям контент, котрий змушуватиме їх аналізувати і дивитися на навколишній світ під іншим кутом. Контент, який затягуватиме, як смачна італійська паста, і ти не зможеш його не купувати. Наприклад, видання Aeon публікує наукові статті, есе викладачів передових університетів США, Великої Британії, відомих письменників. Російське ліберальне видання Republic (колишній Slon) дає різносторонній, незаангажований погляд на політичні моменти, а також балує читача перекладами дійсно цікавих, наукових публікацій, лонгрідами, історіями.

Сьогодні проект платного інтернет-ЗМІ в Україні, де полюбляють безкоштовну газету “Вєсті”, збанкрутує – він є неможливим з точки зору бізнесу. Ринку немає. А креативний клас, який готовий платити за якісний контент, перебуває у суттєвій меншості. І ситуація у даному питанні виглядає безперспективною на наступні кілька років, аж поки українцю не набриднуть “макарони з гуманітарки” і він не вирішить купити “якісну пасту”. Врятувати ситуацію може лише грант або благодійність.

Також завжди можна зауважити, що в нас бідна країна – звідки гроші брати на платну інформаційну їжу, правда ж. А потім ми бачимо відповідну соціологію. Бо без просвітництва ніколи не буває інакше.

Результати дослідження “Рейтинг” показують, що переважна більшість українців не розбираються і не хочуть розбиратися у суспільних процесах, державотворенні – вони здебільшого аполітичні. Негативна динаміка є до усього й усіх, при цьому змінювати щось, а головне як саме, вони не хочуть та не знають як. І тут перегляди “Шустерів” та інших шоу ніяк не впливають на рівень їхньої обізнаності – вони ніяк і не можуть впливати. Креативний, думаючий і соціально активний клас перебуває у тотальній меншості.

Люди здебільшого неосвічені в суспільно-політичному плані. Саме тому більшість лише критикує, не пропонуючи нічого. Бо, щоб пропонувати щось, потрібно знати, як це робиться. А робити, писати закони, правила, майже ніхто не вміє. І даний момент також стосується креативної меншості. Бо навіть вони не завжди знайомі з тим, як саме розвиваються держави, які процеси на що впливають. І все це, на жаль, не тільки через відсутність гідної соціальної освіти, але і через якість наших ЗМІ, які мають бути провідниками цінностей та ідей, доносити голос розуму у ці здебільшого порожні голови, які потім на виборах та в житті обирають майбутнє для нашої держави.

Схоже, нам ще з десяток років ходити по колу, хоча Майдан і війна в певній мірі сформували групи активістів, заточені на реформи. Проте їхніх зусиль у цьому морі йолопів та ідіотів замало.

Чи виправлять ситуацію розумні ЗМІ – повільно, але так. Якщо немає інвестора, можливо, організовані суспільні групи могли б створити таке ЗМІ? Виглядає трошки фантастично, але ж.

Який капітал для стартапу такого ЗМІ? Для початку мінімум $100 тис. на рік без серйозної розкрутки (із рекламною кампанією вдвічі більший) за умови надходжень від читачів. Багато для однієї людини – не зовсім для групи людей. Колись суспільство таки прийде до чогось подібного. Проте, як скоро?

Advertisements

Залишити відповідь

Заповніть поля нижче або авторизуйтесь клікнувши по іконці

Лого WordPress.com

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис WordPress.com. Log Out / Змінити )

Twitter picture

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис Twitter. Log Out / Змінити )

Facebook photo

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис Facebook. Log Out / Змінити )

Google+ photo

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис Google+. Log Out / Змінити )

З’єднання з %s