Історії

Розмова про неонацизм з фанатами. Що стоїть за “Зіг хайль”

В українському фан-середовищі існує проблема. Це не стільки прояви неонацизму, про який стало писати модно, скільки небажання представників ультрас спілкуватися з пресою стосовно тих чи інших моментів. Звідси випливає, що коли журналісти пишуть про ОФ, представники рухів починають казати, що вони нічого не розуміють, але на спроби ЗМІ розібратися, фани відповідають відмовою щось розповідати. Так само відбувається і з ситуаціями, які величають неонацизмом на трибунах.

Після останнього випадку на матчі “Волинь” – “Дніпро” (3:0), коли “волиняни” зарядили на 90 хвилині пісеньку “Зіг хайль, Рудольф Гесс, Гітлерюгенд, СС!” (про даний випадок детально писав ось тут), особисто прагнув розібратися у логіці даної події. Щось пояснити спробували мої знайомі з київського двіжу. Лучани не дуже йшли на контакт. Проте, на тижні таки вдалося поговорити, можна сказати, із безпосередніми учасниками “неонацистської акції” на секторах. Розмову хотів подати як інтерв’ю чи коментарі прямою мовою. Але вона була приватна, люди попросили не виносити її у ЗМІ та навіть в блозі не вказувати імен. Особисто вважаю це помилкою, оскільки – це все ті ж граблі. Суспільство так ніколи не зрозуміє того, чому ви це робите. І ви для них будете нациками.

Але спробую передати меседжі фанатів, які особисто мені пролили певне світло на природу “Зіг” і різних пісень, що лунають із секторів.

Луцький випадок

За словами представників двіжів, гасла є на кожній грі і вони будуть завжди. Просто в деяких людей є бажання відпрацьовувати гранти чи впаювати штрафи, показуючи, що у людей ледь не портрети Адольфа Гітлера і Рудольфа Гесса висять вдома і вони всі такі послідовники “наці”. Проте, філософія фанатів така: “Ми – ультраправі націоналісти. Йде не вихваляння особистостей, а ідей, які ці особистості несли і хотіли досягнути. Нація – є найвищою цінністю”. 

На моє запитання про те, чому робити акцент саме на представниках “Третього рейху”, а не на українських ідеологів нації (є утопічним вихваляння тих, хто відомо що робив і зазнав поразки), почув відповідь цілком логічну – речівки про Бандеру і Шухевича теж є (це всім відомо). Але і була досить цікава репліка: “Всі рухи, режими – ідеальні з погляду на свої ідеї. Комусь ближчі ідеї нацизму, бабусі досі вихваляють Леніна ,Сталіна, хоча – це теж утопія з погляду на розвал СРСР. Те ж саме можна сказати і про Рим, Київську Русь. Є речі, які гублять режими, їхніх лідерів. А є ідеї. І тому режими, через ці зайві речі, не досягають тих вершин, які закладені їхніми ідейними наставниками. Скільки людей – стільки думок.І кожна по-своєму правильна. Для конкретної людини чи групи людей. Бо завжди є противники думки, а є і однодумці. І від цього є баланс у суспільстві. Було б неправильно, якби зараз переважали тільки нацистські настрої, чи настрої якогось іншого режиму”.

Я також намагався дізнатися думку людей стосовно законодавства. Чому ті, хто вважають себе патріотами, майбутнім нації, так двояко тлумачать Закон “Про засудження комуністичного та націонал-соціалістичного (нацистського) тоталітарних режимів в Україні та заборону пропаганди їхньої символіки”. І тоді, коли хтось порушує даний Закон, а також прийняті Закони про перейменування міст, називаючи, наприклад, декомунізований Кропивницький “по-старінке” Кіровоградом, представники рухів починають здіймати хвилю. А коли мова стосується речівок чи банерів, котрі по суті також порушують цей самий Закон (бо можна притягнути при бажанні за пропаганду) – тлумачення інше і на порушення законодавства ультрас йдуть самі. Певну відповідь почув: “З погляду закону – це порушення. Але в нас держава живе не по закону. І об Конституцію витирають ноги щоденно. Починаючи з прав людини і закінчуючи владними верхами. Якшо усіх валити, то треба починати масово. Одиночне покарання нічого не дасть. Як і за комунізм, так і за нацизм. Правосуддя в Україні вибіркове. Тому треба змінювати систему, потім бачення людей. І показувати людям на масовому прикладі, що може бути за корупцію, за нацизм, і за інші злочини. У нас цього немає, тому поки так і живемо”.
Також фанати зазначили, що більшість із тих, хто на секторах співає пісеньку про Рудольфа Гесса, навіть не знають, хто він такий. Це своєрідна дань моді, “виклик системі”,”радянському тлумаченню історії”, а Гітлер асоціюється саме з опонентом цій системі.
Для себе певні висновки зробив. Оскільки, тепер хоч розумію, навіщо ці люди таке роблять. І що проблема неонацизму чи фашизму в Україні занадто роздута і перебільшена. Але підтримувати ці акції не буду.
Дана проблема сьогодні виглядає великою через те, що гасла лунають зі стадіонів (зазвичай ледь не порожніх, бо всім плювати на Прем’єр-лігу) під час матчів, які транслюються на ТБ. Загалом, навіть у тій самій Німеччині, яка веде боротьбу і дуже соромиться свого минулого, є послідовники ідей “нацизму”. Пропаганда нацизму заборонена параграфом 86a кримінального кодексу Німеччини. За розповсюдження нацистської символіки передбачається штраф або позбавлення волі на строк до трьох років. Але у середовищі фанатів там також можна знайти ультраправих. Проте у своїй більшості вони використовують прапор Німецької імперії, який не заборонений законом.
Ось фанати “Динамо” з Дрездена із цим прапором.
1465897326-5817-fanatyi-dinamo-poziruyut-pered-vokzalom-lillya
P.S. Проблема є, але перебільшена. Проте, нікуди найближчим часом вона не дінеться, бо системі плювати.
Advertisements

Залишити відповідь

Заповніть поля нижче або авторизуйтесь клікнувши по іконці

Лого WordPress.com

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис WordPress.com. Log Out / Змінити )

Twitter picture

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис Twitter. Log Out / Змінити )

Facebook photo

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис Facebook. Log Out / Змінити )

Google+ photo

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис Google+. Log Out / Змінити )

З’єднання з %s