Цікаве

Історія про побиття школярки у Запоріжжі і бійцівські клуби з 90-х

Нещодавно у Запоріжжі сталася для когось жахлива, а для декого цілком рядова подія. 13-річну ученицю школи N109 побили її однолітки, дівчата з паралельного класу. Все зняли на телефон. Для людей, які не вчилися у звичайних школах, або вже забули, як це було у них, скажу, що у загальноосвітніх навчальних закладах бійки і розборки були завжди. Десь більш креативно це робили, наприклад, створювали своєрідні бійцівські клуби і гамселилися після уроків, а деякі діяли більш підло – як ці дівчата, які оточили “жертву”. Ось сюжет запорізького “ахметівського” Tv5.

Дівчинка Каріна, яку побили однолітки, потрапила у лікарню. На щастя, все обійшлося. Прослухавши коментар самої Каріни, лікаря, “мєнта”, а також подивившись відео побиття хочу зазначити, що ситуація схожа на звичайну для багатьох подібних шкіл. Цілком можливо, що Каріна нарвалася. Також можу припустити, якби дівчата не зняли побиття на відео – ніякого розголосу не було б. Взагалі, випадки зйомки побиття у школі не є чимось незвичайним навіть у США.

Ось випадок із Канзасу.

kansas

А ось із дикої Росії.

pensa

У Польщі цілі форуми є, де батьки розповідають історії про побиття дітей у школі, а також отримують консультації від юристів.

polska

В Ізраїлі також не так давно побили російську ученицю.

israel

Зрозуміло, що замовчувати дані інциденти не варто. Але вони були, є і будуть завжди у школах, де збираються діти з різними світоглядами, можливостями, фізичним і навіть психічним станом. Колектив учнів у звичайних школах, у класах, завжди ділиться на групи. У кожному класі є авторитети і “тєрпіли”, а також часто “не такі як всі”. І те, як будуть поводитися авторитети, залежить як від позиції класного керівника (хоча і в меншій мірі, але він може захистити від побиття дітей у межах школи), вчителів, так і від позиції батьків, дорослих. За межами школи може трапитися різне.

Розкажу історію з власного досвіду. Звичайна загальноосвітня школа в 90-х роках у Вінниці, де я навчався перед тим, як пішов до гімназії. П’ятий клас, великий колектив. У класі було понад 30 учнів. Бійки траплялися ледь не щодня у різних місцях. У туалетах, у роздягальні перед фізкультурою. Билися як хлопці, так і дівчата. Билися до крові. На камеру не знімали, бо не було. Якби була в когось – зняли б, 100%. Але в один прекрасний день я та ще двоє друзів вирішили вивести бої на “офіційний рівень”. Ми домовилися битися в заздалегідь визначеному місці після уроків. Зранку мої друзі кидали виклик іншим хлопцям, хтось кидав його мені. Ми домовлялися на першому уроці про місце (переважно билися на стадіоні поруч з іншою школою). Звичайно, чутки про бої ширилися класом. І після уроків у точці боїв вже стояв майже весь клас із дівчатами, які фанатіли кожен за свого. Билися без ударів у лице, лише звичайні прийомчики вуличної боротьби. Ногами у живіт бити було заборонено. Такий собі бійцівський клуб з 90-х. Традиція протрималася протягом всієї осені перед холодами. У межах школи наш клас більше не бився.

Для тих людей, які хочуть вберегти дитину від таких проблем, які можуть завадити її психологічному розвитку, а в деяких випадках, навпаки, виховати сильну особистість, готову до боротьби у реальному житті, варто подумати про навчання в альтернативних прогресивних школах чи гімназіях. Там, звичайно, проблем менше. Кажу як людина, що має досвід.

 

Advertisements

Залишити відповідь

Заповніть поля нижче або авторизуйтесь клікнувши по іконці

Лого WordPress.com

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис WordPress.com. Log Out / Змінити )

Twitter picture

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис Twitter. Log Out / Змінити )

Facebook photo

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис Facebook. Log Out / Змінити )

Google+ photo

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис Google+. Log Out / Змінити )

З’єднання з %s