Фільми

“Волинська трагедія”. Польський фільм “Wołyń” і зображення українських націоналістів

Поки українці насолоджуються “Століттям Якова”, у Польщі незабаром в прокат виходить фільм режисера Войцеха Смажовського “Wołyń”. У ньому буде показана “Волинська трагедія” (або “Волинська різанина”). Картина охоплює період з весни 1939 року по літо 1954, а дія відбувається у селі на Південному Заході країни, яке населене поляками, українцями і євреями. Головна героїня – 17-річна полька Зося Гловацька, яка закохується в українського хлопця Петра. Батько виступає проти кохання, хоче видати доньку заміж за Мачея Скибу – вдівця з двома дітьми. Потім – війна, радянська окупація, напад Німеччини на СРСР ну і трагічні події 1943-1944 років…

Але найцікавіше – як у даному фільмі показані ці події. У вересні, під час кінофестивалю у польській Гдині відбувся допрем’єрний показ фільму. Про нього багато писали як в соцмережах, так і у польскій пресі. Наприклад, мені вдалося вичитати про жахливі сцени насилля, що показані у фільмі. Як українські націоналісти здирають шкіру з поляків, підпалюють сіно з дитиною. Прочитане дуже нагадало в голові сцени із книги Сенкевича “Вогнем і мечем”, де українські козаки-повстанці в період 1648-1651 років також показані дикунами, і описані сцени, де вони у захоплених містах розпорюють жертвам животи, купаючись у кишках.

Але як же показані самі поляки у фільмі? Чи режисер Смажовський вирішив показати лише діяльність УПА, але трошки замовчати злочини Армії Крайової???

У статті “Газети Виборчої” про цей фільм ми можемо трошки прочитати про це.

“Поляки в цьому фільмі є не тільки жертвами різанини, але і месниками. Вила є їхньою зброєю”, – йдеться у статті.

Фільмовий критик Тадеуш Соболевський у коментарі “Газеті Виборчій” натякає, що даний фільм не веде до жодної політичної тези: “Він не засуджує взаємних провин, не веде до жодної політичної тези. Дає цілісний образ світу, в якому зло шукає виходу і не знаходить”. А Rzeczpospolita пише, що “Войцех Смажовський описав різанину, яку деякі поляки та українці намагаються витіснити з пам’яті заради поєднання, але саме цей фільм описує жорстокість отруєних націоналістичною ідеєю людей і може стати справжнім проривом у польсько-українському поєднанні”.

Сам же режисер дав інтерв’ю tvn24.pl. У ньому Смажовський відверто зазначає, що у нього є певні побоювання, що російська пропаганда може використати на свій лад дану картину, а також запевняє, що фільм “Wołyń” не спрямований проти українців.

“Цей фільм не спрямований проти українців. Він спрямований проти крайнього націоналізму, – каже Смажовський. – Я вірю в глядача. Що люди розуміють, що справа в тому, на що людина здатна, коли вона озброєна ідеологією, і є дозвіл вбити”.

z20418639q-wolyn-kadr-z-filmu

Даний фільм у Польщі вже називають найбільш епічною історичною драмою в історії національного кінематографу. Смажовський працював над фільмом майже 5 років. І сьогодні його вихід співпав із важким періодом в українсько-польских відносинах, який поглибився визнанням польським Сеймом”Волинської трагедії” геноцидом. 11 липня у Польщі тепер – День пам’яті поляків, жертв геноциду, вчиненого “ОУН-УПА”.

В Україні дана картина навряд чи буде показана. Як розповідав в інтерв’ю Смажовський, йому не вдалося домовитися з українськими дистрибюторами. Можливо, воно і правильно. Але особисто я закликаю українців зробити все можливе, щоб подивитися даний фільм. Без цілісної картини судити про “перекручені факти”, асоціацію із ворогами “ОУН-УПА” і замовчувану масштабність “чисток українського населення” воїнами “Армії Крайова” не можна. Саме заради того, щоб побачити тлумачення історії режисером, яке вплине на сприйняття поляків, і варто подивитися дану картину. І попри його слова, що проекція йде виключно на націоналістів, так чи інакше, у головах більшості людей “УПА” асоціюється з українцями – для них не буде жодної різниці.

Вже сьогодні, коли антиукраїнські настрої в Польщі набирають обертів у середовищі націоналістів, а гасло “Lwow – polskie miasto” є досить популярним серед них, в Україні ж досі панує думка про “братів поляків”. Даний, в певній мірі, абсурд мені нагадує про “російський братній народ”. Ця думка навіть попри війну живе в головах майже 8 млн українців, про що я розповідав у вчорашньому матеріалі.

Нам потрібно нарешті збагнути, що як і Росія, Польща – країна, що в певній мірі живе згадками про історію Речі Посполитої, не вважає українців за рівних собі. І дружба у даному контексті є перебільшенням. Згідно соціологічного опитування Міжнародної організації з міграції в Польщі, яке проводилося з 11 по 16 червня 2015 року, довіру до мігрантів з України відчувають 37% польських респондентів. З них 4% повністю довіряють українцям, а 33% – в цілому довіряють. Але 33% визнають, що скоріше не довіряють українцям, а 13% – повністю скептичні. Це разом – 46% негативу. Голова Інституту національної пам’яті Володимир В’ятрович у коментарях ЗМІ також констатує погіршення ставлення поляків до українців. Не забуваємо про історію з побиттям українських заробітчан і атакою на їхній гуртожиток.

Тому, брати і сестри, завершуємо жити ілюзіями. Дивимося фільм і робимо висновки. Сподіваюся, що більшість людей нарешті зрозуміють – годі шукати друзів. Потрібно бути сильними.

 

 

Advertisements

Залишити відповідь

Заповніть поля нижче або авторизуйтесь клікнувши по іконці

Лого WordPress.com

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис WordPress.com. Log Out / Змінити )

Twitter picture

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис Twitter. Log Out / Змінити )

Facebook photo

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис Facebook. Log Out / Змінити )

Google+ photo

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис Google+. Log Out / Змінити )

З’єднання з %s