війна

Розведення сторін на Донбасі. Що ховається за останнім рішенням у Мінську

Сьогодні присвятив 2 тексти останнім угодам щодо Донбасу на Depo.ua. У власному блозі хочу підбити певні підсумки і розповісти, чого варто очікувати від війни в майбутньому. У рамках Тристоронньої контактної групи була укладена угода про розведення сторін на Донбасі. Від України дане рішення підписав Леонід Кучма, від ОБСЄ – Мартін Сайдік, від Росії – Борис Гризлов.

Варто відзначити, що за даною угодою створюються зони безпеки, кожна площею не менше 4 кв км. Розведення сторін відбудеться на трьох ділянках – населені пункти Золоте і Станиця Луганська (Луганщина, мають Контрольні пункти пропуску) і Петрівське на Донеччині (під контролем бойовиків).

У цих трьох зонах безпеки, згідно документу, створюються умови, за якими не буде використовуватися не тільки великокаліберна зброя і засоби менше 100-мм (ще згідно попередніх домовленостей, які не дотримувалися), але і стрілецька зброя. Тобто, у цих трьох зонах безпеки має запанувати справжній мир. Контролювати дотримання домовленостей в зонах безпеки будуть спостерігачі ОБСЄ

У випадку, якщо “експеримент” з миром вдасться, існує імовірність, що переговори продовжаться і в майбутньому будуть говорити про створення й інших зон безпеки.

А тепер кілька підсумків з усього цього хочеться зробити.

Миру всюди не буде. Ні, цілком можливо, що у даних зонах безпеки навіть стріляти з кулеметів припинять. Але дані домовленості не стосуються всієї лінії розмежування. Тобто, стріляти продовжать в Авдіївській промці, на Світлодарській дузі та в інших місцях. Звичайно, останнім часом по всій лінії розмежування спостерігається деескалація з досить поодинокими випадками використання стрілецької зброї, мінометів (82-мм і 120-мм калібру). Але в цілому випадки є і, швидше за все, будуть надалі. Працюватимуть диверсійні групи, але все буде більш тихо, ніж раніше. Лише для однієї мети – про неї далі.

Все це тимчасово. І тут варто розуміти мету росіян, оскільки саме вони віддають команди маріонеткам з “Л-ДНР”. Секторальні санкції, які суттєво б’ють по економіці Росії, триватимуть до 31-го січня 2017-го.  Рішення щодо продовження санкцій буде прийматися заздалегідь, орієнтовно, у грудні. Мир на Донбасі – це спроба Росії уникнути цих санкцій. Варто зазначити, що ось цей мир на клаптику території Донбасу буде використовуватися європейськими лобістами Росії у якості аргументу у боротьбі за не продовження санкцій.

Певні лобісти вже натякали на особливий статус Донбасу і проведення там виборів – глави МЗС Німеччини та Франції Штайнмаєр та Еро. Що буде, якщо секторальні санкції не будуть продовжені? Російська економіка зітхне з полегшенням, а країна продовжить просувати власний сценарій із виборами та особливим статусом Донбасу не йдучи на умови Києва. Україна ж наполягає на звільненні заручників, виведенні російських військ і роззброєнні бандформувань, передачі контролю над кордоном, а потім все інше.

І в даному випадку ніщо вже не заважатиме Росії знову дати команду ватажкам “Л-ДНР” посилити військовий тиск на Донбасі. Не просто так на окупованих територіях тривають масштабні навчання. До речі, нещодавно новим керівником Південного військового округу став генерал-полковник Олександр Дворніков, котрий командував російськими військами у Сирії. Дана посада, окрім усього іншого, зобов’язує Дворнікова курувати військовий “контингент” військ “Л-ДНР” на Донбасі. От і думайте тепер – навіщо таке підсилення? Хіба для миру? Його не буде.

Україна у виграші. Зрозуміло, що російське лобі у Європі сьогодні прагне заморозки конфлікту будь-якою ціною. Також ясно, що Росії потрібна інтеграція Донбасу в Україну і легітимізація ватажків через вибори, щоб перекласти утримування регіону на український бюджет, а собі отримати сателіта у нашому політичному і суспільному житті. США тиснуть на Європу, щоб послаблення санкцій не відбулося – їм потрібно, щоб Росія витратила власні резерви до 2017-2018-го року.

Що потрібно Україні? Щоб Росія і надалі утримувала Донбас, поки ми будемо нарощувати військову міць. Це досить дорога забавка – там жахлива гуманітарна та економічна ситуація За підрахунками Міністерства регіонального будівництва України відновлення інфраструктури на Донбасі коштуватиме $15 млрд. Грошей таких наразі немає. Та і вкласти їх краще, як би це не звучало, у власні дороги чи економіку, або армію, ніж витрачати на регіон, в якому їх будуть освоювати легітимізовані агенти Росії (а інакше наразі не вийде). Але грошей, як вже було сказано, немає. І навряд чи хтось їх виділить. Тому йти на переговори з Росією по Донбасу не варто. Політичного вирішення питання не існує, поки у Росії діє нинішній режим. Він не хоче домовлятися – він прагне тиснути і просувати власні вимоги. Все. А нам потрібно тягнути час, щоб відбудовувати армію, підвищувати професіоналізм солдатів, нарощувати технічний потенціал. Щоб років за 5-7 питання вирішувати військовим шляхом.

Advertisements

Залишити відповідь

Заповніть поля нижче або авторизуйтесь клікнувши по іконці

Лого WordPress.com

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис WordPress.com. Log Out / Змінити )

Twitter picture

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис Twitter. Log Out / Змінити )

Facebook photo

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис Facebook. Log Out / Змінити )

Google+ photo

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис Google+. Log Out / Змінити )

З’єднання з %s